Соняшник

no-till

Ігор Сторчоус
канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України
У поєднанні соняшнику та прямого посіву є можливість для більш ефективного використання вологи та зменшення витрат на одиницю гектару. Надамо рекомендації щодо практичного застосування цієї технології у вітчизняних умовах, акцентуючи увагу на принципових елементах вирощування сільськогосподарської культури. Головне питання: яким чином боротися з бур’янами, не застосовуючи механічний обробіток ґрунту?
Для обмеження шкідливості рослинності варто застосовувати системні препарати суцільної дії. Вони є найбільш екологічно сприятливими, оскільки після прояву токсичної дії швидко знешкоджуються у процесі біологічного розкладу ґрунтовими мікроорганізмами. Гербіциди суцільної дії є альтернативою передпосівного обробітку грунту для контролю більшості злакових і широколистих бур’янів у посівах соняшнику. Як один зі способів у системі no-till, що забезпечує обмеження чисельності бур’янів у посівах цієї культури, є затримка строків її сівби. Більшість ранніх бур’янів, що проростуть, знищуються ще до сівби соняшнику. Сьогодні для контролю бур’янів у посівах соняшнику застосовують також гербіциди на основі діючих речовин EPTC, еталфлураліну, пендиметаліну, а також трифлураліну. Ці гербіциди використовуються в основному для контролю злакових бур’янів. Американські дослідники відмічають, що найкращими й економічними для контролю бур’янів є препарати на основі діючих речовин трифлуралін, потім пендиметалін та еталфлуралін у такому порядку. Ці гербіциди зазвичай контролюють від легкої до середньої інвазії щирицю білу і лободу білу, і за більш високих норм витрати забезпечують контроль Іван-чаю і курячого проса.

За результатами дослідження, на сьогодні у Канаді і США рекомендовано до використання у посівах соняшнику трифлуралін і еталфлуралін у гранульованій формі для контролю злакових і широколистих бур’янів. Упродовж багатьох років препарати на основі діючих речовин трифлуралін і еталфлуралін у гранульованій формі широко застосовуються для обмеження шкідливості бур’янів у посівах соняшнику за технології no-till. Однією з умов застосування та ефективності препаратів на основі цих діючих речовин є наявність достатньої кількості опадів, які необхідні для активації гранул.
Згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, для захисту посівів соняшнику також рекомендовані препарати як на основі діючих речовин пендиметаліну (наприклад Гайтан) і трифлураліну, так і ацетохлору, прометрину, клетодиму, метолахлору, метолахлору у поєднанні з тербутилазіном, оксифлуорфену, хізалофоп-п-етилу (наприклад Міура), хізалофоп-П-тефурілу, кломазону, флуазифоп-п-бутилу, флуміоксазину, S-метолахлор у поєднанні з тербутилазіном, пропізохлору, флурохлорідону, диметенамід-П.

Застосування препаратів на основі вищевказаних діючих речовин забезпечуватиме ефективне та якісне обмеження чисельності однорічних злакових і двосім’ядольних бур’янів, які здебільшого засмічують посіви соняшнику. Принагідно наголошуємо, що найбільшої шкоди вони завдають культурі у перший період розвитку, коли культурні рослини ростуть порівняно повільно. Разом з тим, зазначаємо, що вибір гербіцидів для обмеження шкідливості багатьох широколистих бур’янів у посівах соняшнику обмежений. Тому для скорочення витрат і забезпечення контролю бур’янів необхідно проводити водночас і механічні заходи зі знищення бур’янів.
Також для контролю бур’янів у посівах соняшнику доцільно застосовувати і міжрядний обробіток грунту як резервний. Вирощуючи соняшник по стерні злакових культур, забезпечується збереження вологості грунту. Стерня, а також пожнивні рештки, виступаючи в якості мульчі, відмінно захищають грунт, зменшуючи інтенсивність випаровування. Наразі у зв’язку зі збільшенням посушливих днів, як правило, у серпні і вересні, застосування технології no-till виправдовує себе повністю у південних регіонах країни. Завдяки збереженню та економії вологи забезпечується високий урожай культури.
Також застосування технології no-till в умовах вирощування соняшнику у смугах стерні озимої пшениці й інших злакових запобігає ерозії грунтів. Як свідчать дані, отримані за результатами досліджень, стратегія застосування гербіцидів у системі no-till дещо інша, ніж за традиційної системи землеробства. Відмінність передусім полягає в іншому підборі заходів з контролю бур’янів під час періодів, коли поля не зайняті культурами. За умов відсутності механічного обробітку грунту змінюється не лише кількість, а й видовий склад бур’янового угруповання поля. Встановлено, що бур’яни, які мають велике насіння, менш пристосовані до існування в агрофітоценозах за відсутності механічного обробітку грунту, а дрібнонасінні — навпаки. Таким чином, перш за все необхідно приділяти увагу бур’янам, які формують дрібне насіння. Для їх контролю рекомендовано застосовувати як ґрунтові, так і післясходові гербіциди. Для кожного поля (культури) сівозміни необхідно розробити свій план стосовно застосування гербіцидів, який би виключав негативний вплив (післядію) на наступні у сівозміні культури. Під час застосування гербіцидів у системі no-till необхідно враховувати різну стратегію контролю бур’янів. В одній можливо передбачити максимальне знищення бур’янів з ранньої весни, наприклад, шляхом внесення гербіцидів двічі: ранньою весною — половину норми і перед посівом — 2/3 рекомендованої норми.
Image
Така система буде доцільною в умовах посушливої весни зі швидким наростанням температури, коли волога виступатиме основним лімітуючим фактором. У разі, якщо весною опади навпаки будуть у надлишковій кількості і спричинятимуть затримку зі строками сівби культури, доречно дати можливість першим весняним сходам бур’янів зійти та розвинутися, а потім знищити їх уже перед самим посівом. У такому випадку ці бур’яни за час свого розвитку підсушуватимуть верхній посівний шар ґрунту. Кожна з цих стратегій має свої переваги й недоліки, основним з яких є збільшення або зменшення напруження у найбільш завантажений період сівби весняних ранніх культур та необхідністю контролю бур’янів. До особливостей застосування гербіцидів у системі no-till слід віднести не тільки обмеження шкідливості бур’янів, а й самі об’єкти для контролю яких необхідно їх вносити. Зокрема, необхідно виділити в окрему групу такі об’єкти, як падалиця попередніх культур, шкідливість якої не слід недооцінювати. Таким чином, підхід до застосування гербіцидів не може бути типовим, за таких умов необхідно враховувати особливості кожного конкретного регіону та поля, а також наявного видового складу об’єктів.
Враховуючи те, що багаторічні бур’яни відрізняються від однорічних своїми біологічними особливостями, стратегія їх контролю має свої особливості. Вибираючи метод обмеження чисельності багаторічних бур’янів, необхідно знати закономірність їх розвитку, який передбачає те, що вуглеводні (запасні поживні речовини), рухаючись рослиною, забезпечують здатність цієї групи рослин до успішної перезимівлі й утворення нових пагонів. Під час першого періоду вегетації за рахунок утворення нових сходів у рослинах переважає рух від органів, де запасаються поживні речовини, до бруньок, які ростуть. Але коли пагони досягають певної фази розвитку, вуглеводи, які утворюються у листках, починають переміщатися назад до органів, в яких поживні речовини накопичуються, тобто переважно до коренів. Наприклад, у пирію повзучого це відмічено у рослин висотою 15–20 см, а в осотів — після формування бутонів-початку цвітіння. Знання закономірностей руху вуглеводів рослиною є основою для ефективного застосування системних гербіцидів для контролю цієї групи бур’янів. Застосування гербіцидів повинно співпадати з переміщенням вуглеводів від листкового апарату до кореневої системи, інакше основна частина гербіциду залишиться на листковому апараті і може знищити лише надземну частину бур’яну, а підземна буде неушкодженою. Це призведе до появи нових сходів бур’янів. Найбільша ефективність системних гербіцидів для обмеження багаторічних бур’янів відмічена восени, тому що в цей час переважає виключно відтік запасних поживних речовин. У весняний період вуглеводні одночасно рухаються від коренів до листків і навпаки. Іноземними дослідниками було встановлено, що під час осіннього застосування залишкова кількість гербіциду на основі діючої речовини гліфосат в органах накопичення була учетверо більшою, ніж під час весняного. Необхідно враховувати і таке, що навіть за умов оптимального застосування гербіцидів у сукупності з іншими заходами контролю багаторічних бур’янів їх чисельність на полі зменшити до мінімальної можна лише через 3–4 роки. Застосовуючи інтенсивну систему захисту посівів від шкідливості багаторічних бур’янів лише впродовж одного року, необхідно знати, що початкова чисельність цих видів відновиться вже через 2–3 роки. Пояснюється це біологічними особливостями багаторічних бур’янів, які мають специфічну властивість, що полягає у протистоянні проникненню гербіцидів у бруньки, які, у свою чергу, знаходяться у різному життєвому стані. Бруньки, що активно ростуть, поглинають гербіцид удесятеро краще, ніж ті, що сплять. Це призводить до того, що перші гинуть, а другі залишаються живими і здатними продукувати нові сходи. Вони починають активно розвиватися лише після загибелі перших.
Image
За технологією no-till у системі контролю бур’янів суттєвим фактором є також рослинні рештки, які залишаються на поверхні грунту. Вони пригнічуватимуть проростання бур’янів, змінюючи екологічні умови, обме жуючи їх поширення фізично або за рахунок алелопатичного впливу. За даними іноземних дослідників, ефект пригнічення проростання насіння починає проявлятися з кількості пожнивних решток 3000 кг/га і зростає приблизно до 12% на кожні додаткові 1000 кг/га решток. За технології no-till вплив пожнивних решток на проростання бур’янів набагато вище, ніж за обробітку грунту, тому що вони зберігаються на поверхні і мають безпосередній контакт із насінням бур’янів. Згідно з дослідами, проведеними у степовій зоні США, навіть однократний обробіток грунту плоскорізом знижував властивість рослинних решток пригнічувати проростання бур’янів, хоча після обробітку на поверхні залишалася велика кількість цих решток. Розпушування грунту культиватором-плоскорізом, очевидно, спричинило сепарацію насіння бур’янів із рослинних решток і сприяло загортанню їх у грунт, де для їх проростання існують більш сприятливі умови. Таким чином, обробіток грунту знижував властивість рослинних решток впливати на проростання насіння бур’янів і їх наступний розвиток.